Ідея · Ранній модерн · перший запис 1774
Сродна праця
Щастя – у праці, для якої ти народжений.
Осердя Сковородиної етики. У кожній людині від народження закладена схильність до певної справи – її сродна праця, робота, спорідена з її природою. Знайти й робити її – умова щастя; людину ж, силою загнану в чуже їй діло, не врятують ані гроші, ані шана, бо вона живе проти власного єства. Звідси Сковорода судить і суспільство: держава, що ставить людей не на свої місця, плодить нещастя, хоч би яка була впорядкована. Ідея сходиться з Аристотелевим ергоном (у кожної речі є її властиве діло) і з Платоновою справедливістю («кожен робить своє»), та Сковорода вкорінює її в самопізнанні: щоб знайти свою сродну працю, спершу прочитай себе.