Ідея · Ранній модерн · перший запис 1670
Розвага (divertissement)
Людина тікає в метушню, щоб не лишитися сам на сам зі своєю смертністю.
Паскалів діагноз того, чому людині так важко всидіти самій у тихій кімнаті. Він помічає дивну річ: король, що має все, знудиться без ловів, без гри, без придворної метушні дужче за останнього зі своїх підданих. Причина лежить глибше за брак розваг – вона в тому, чого розвага не дає людині побачити. Позбавте її галасу, і вона лишиться сам на сам зі своїм становищем: смертна, крихка, закинута в мовчання нескінченних просторів, які Паскаля жахали, без певності, звідки прийшла й куди йде. Ця думка нестерпна, тож людина тікає. Вона кидається в справи, у війни, у почесті, у гру на гроші, у безкінечні дрібні клопоти, і рух відвертає її від себе самої. Заєць, за яким женеться мисливець, йому насправді не потрібен; сама гонитва – ось чого він прагне, бо вона заступає думку про смерть. Паскаль називає це divertissement, відвертання, і бачить у ньому радше спосіб, у який ціла цивілізація влаштована так, щоб людина ніколи не спинилася й не глянула правді в очі, ніж просто гріх дозвілля. Найглибше ж він переконаний, що ця втеча – ще й доказ величі: тікати так відчайдушно здатна лише істота, яка невиразно чує, що створена для чогось більшого за клопіт, у який себе занурює. Наш час, із його безупинним потоком новин і видовищ, зробив розвагу досконалішою, ніж міг уявити Паскаль, і рівно настільки тихішою стала думка, від якої вона нас рятує.