Малі загони

Берк проти абстрактного громадянина Революції, прив’язаного просто до людства взагалі. Ми вчимося любові до цілого, писав він, спершу полюбивши малий загін – родину й парафію, – до якого належимо; ширші прихильності ростуть назовні з того теплого кола, а не спускаються з філософської схеми. І сама спільнота – це договір не лише між живими, а й із мертвими, які нам її залишили, та з ненародженими, яким ми маємо її передати. Звідси випливає ціла традиція про громадянське суспільство й субсидіарність: вільний народ тримається на густій тканині малих вірностей, а не на самій державі.