Клайв Стейплз Льюїс

Клайв Стейплз Льюїс був медієвістом в Оксфорді й першу половину життя – переконаним атеїстом. З атеїзму його вивели повільно й проти власної волі: він називав себе найнеохочішим наверненим у всій Англії. У пригоді стали «Вічна людина» Честертона, від якої християнська оповідь дивно набула вигляду правди, і довга нічна прогулянка у вересні 1931 року з Дж. Р. Р. Толкіном, який переконав його, що міф про вмирущого й воскреслого бога може бути тим єдиним міфом, що ще й насправді стався.

Перейшовши межу, він став найяснішим і найпереконливішим християнським голосом століття – спершу на воєнному радіо, а потім у книжечці, якою ті бесіди зробилися, «Просто християнстві». Її перший хід – доказ, який можна побачити в будь-якій сварці: коли двоє чубляться, кожен апелює до мірила чесної гри, яке, як обидва сподіваються, знає й інший, – Закону людської природи, що його вони не вигадали й від якого не втечуть. Звідки взявся той закон, питає він, і йде за питанням угору.

Його найглибша книжка – найкоротша. «Скасування людини» боронить існування справжнього морального ладу, який він, позичивши китайське слово, називає Дао, – звід перших засад про добро і зло, що його визнала кожна велика цивілізація, поганська й християнська однаково. Відітни від нього людей, навчи їх, що всі цінності – лише почуття, і дістанеш людей без грудей: голови й апетити, а поміж них не виховано нічого, – а тоді дивуєшся, що вони боягузи й негідники. Гірші за них Кондиціонери, плановики, які ступили б поза Дао, щоб перекроїти людську природу за власним задумом, – і які, підкоривши людину, скасували б її, бо не лишилося б нічого, що назвало б їхній задум хибним. Льюїс написав це 1943 року, дивлячись, як один такий експеримент палає через усю Європу.

Він умів бути грайливим про все це: «Листи Крутеня» – заочний курс проклинання від старшого біса, одна з найсмішніших релігійних книжок з написаних. І він умів бути ним зламаним: коли його дружина померла від раку, великий апологет сів і написав «Спостережене горе» – голий записник віруючого, з-під якого щойно вибили віру, і який не певен, чи Бог відсутній, чи гірше.